Полосатый Race 2015 весна

Полосатый Race 2015 весна

Положение

 

Участь в змаганнях «Полосатий RACE 2015»  (м. Харків) планувалася ще з зими. Календар мультиспортивних заходів в цьому році дуже куций, Тож, не маючи особливих альтернатив ми заздалегідь заявились як команда Авангард і звільнили вихідні. Чекали з нетерпінням, «готувались» кожний по-своєму. Тобто ніякої спеціальної підготовки не було — кожен займався тим видом спорту який йому був актуальніший. Пара у нас уже «обкатана», тому організаційні моменти обговорювались лише напередодні відїзду. До того ж особливї підготовки не треба було — домовились хто що бере з обовязкового командного і побутово-кулінарного. Залили мапи в навігатори і домовились про час зустрічі.

Такими ж врівноважено-планомірними (проте не сказати щоб зовсім беземоційними) були і наступні 24 години з урахуванням дороги. На дистанції була фотофіксація проходження кожного КП та етапу, тож всі фото — стандартні протокольні (обличчя/номер учасника/велосипеда та контрольна відмітка).

P1160586

P1160587

Питаю себе: чим же запамяталась гонка? Мабуть тим, що вона була. Ні не так: БУЛА! Хотілось розімяти мязи, вигуляти і забруднити шмотки, розбавити тренувальні будні адреналіновим святом. Все це вдалось десь на половинку. Але, це теж непогано, бо головне ж шо таки БУЛО.

Мязи розімяли. Орієнтування частково бігли, більше щоправда, ішли. Штрафні кола являли собою біготню вгору-вниз від старту до «штрафного стовпу» по бадьорому такому апхілу. Ми «заробили» аж 5 штрафів, тож і тут розімялись класно:

На велоетап часу лишилось дуже мало, тож ми лише розпочали «Велолегенду» і покататись практично не встигли. Далі — єдине «групове» фото нашої команди:

P1160596

Забруднити шмотки теж майже не вдалось — по-перше погода була просто чудовою, ландшафти і грунт привітними і нескладними. Якраз погодка для пікніка а не для хардкорного «рубілова»:

P1160545

Адреналін… він БУВ. Це був адреналін який ми самі собі «накручували».

Найперше — година на пошук нещасних трьох сусідніх КП. Ну буває: блуконули, спіймали якесь затемнення, до того ж, через бажання врятувати «гонку» замість тверезо знайти свої помилки намагались брутально «нахрапом» знайти привязку до місцевості і КП. В результаті — 3 зайвих кілометри азімутальних «забігів» кущами, майже випитий весь запас «напоїв» (а попереду чи не половина дистанції до бази), марно втрачена година дорогоцінного часу! А потім — вишуканий коктейль «весняна лагуна» з попутньої низинки наповнив наші фляги а приємний зустрічний вітерець надії — наші серця. Ми знову в гонці!

Главный судья отметил на словах, маршрут нашего пешего ориентирования как самый оригинальный, судя по времени затраченного на него так и есть. Отличная тренировка во время гонки, новые знания, что же обозначают эти коричневые точечки на карте и о! это же оказывается есть и на рельефе, и к этому можно привязываться.

Базовий табір зустрів нас неспішними суддями з обличчями , розмореними на сонечку. А ми тут такі: «Команда прийшла на етап — запишіть!.. Яке завдання?.. Команда закінчила, зафіксуйте час!» Принймні нам так здалось, але етап вірьовки і розважальний етап «охота» ми пройшли не встигнувши віддихатись від орієнтування.

P1160561 P1160564

Далі — трейл-орієнтування. Тут теж адреналін — не дуже розібравшись з завданнями ми отримали 5 штрафних «поінтів» і побігли свої 5 підйомів/спусків.

Трейл-ориентирования так и не был нами разгадан, похоже что просто угадали пару правильных ответом, оказывается там надо было смотреть еще и на мини-карту которая была в легене.

Вдягнувши велошапки і рюкзачки близько 18-ї стартуємо на етап «велолегенда». Все ще плекаємо надію на фінішний ривок. Але… порвати нічого не вийшло. Легенда була розрахована більше на вирішення ребусів з зупинками кожні 2 хвилини. Першим ребусом був пошук тенісного столу — ми, заїхавши в якийсь спальний район зфоткались з трьома «неправильними» столами!!! аж поки не зрозуміли що час розслабитись і вимкнути режим польоту. Вирішено було до 20-ї години пройтись скільки встигнемо по легенді (знайшли 2 точки не без гумору зашифровані організаторами в приватному секторі) і повертатись на базу. На цьому адреналін теж БУВ вичерпаний.

Підсумок: класна «гонка вихідного дня», але нам було мало. Свої помилки усвідомили (вкотре ті самі), працюватимемо. Головне що БУЛО: занурення в атмосферу гонки, відчуття себе живими, спілкування з однодумцями, Що БУДЕ: подальші тренування, наступні старти, життя що продовжується!

Поделитесь статьей в своей социальной сети:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • LiveJournal
  • MySpace
  • В закладки Google
  • LinkedIn
  • Reddit
Закладка постоянная ссылка.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *